Колективний (груповий, бригадний) абонемент – форма нестаціонарного бібліотечного обслуговування колективу (групи, дільниці, бригади) на основі договору.

К. а. виник у радянських бібліотеках у 1920-х роках, коли перед ними стояло завдання політичної освіти населення, якомога ширшого його залучення до книжки і читання. Уперше К. а. згадується в «Циркулярі Головполітосвіти Наркомосу УСРР Губполітосвітам про перебудову системи обслуговування книгою трудящих» від 17 квітня 1923 р. К. а. передбачав задоволення попиту «невеликого колективу читачів, відповідно запитанням його на певні теми», шляхом добору для нього партії книжок (10–50 пр.), які б користувалися значним попитом і швидко прочитувалися та передавалися наступному читачеві.

Технологія застосування К. а. є нескладною: бібліотекар з добіркою книжок особисто відвідує об’єкт, з яким укладено угоду на бібліотечне обслуговування – підприємство (цех, бригаду, відділок), заклад освіти (клас, групу), військову частину, поліклініку тощо і здійснює видачу книжок членам колективу, фіксуючи це у «Формулярі колективного абонемента». Через заздалегідь чітко визначений певний проміжок часу, згідно з графіком, бібліотекар приносить нову партію книжок, видає їх і водночас забирає ті, які вже прочитані в колективі і нових охочих читачів немає. Читання одного твору у групі дозволяє налагодити обмін думками, ділитися враженнями від прочитаного, сприяє підвищенню інтересу до книжок, згуртуванню колективу. Важливу роль у такому спілкуванні виконує і бібліотекар, виступаючи з позицій модератора обговорень книжок.

Оскільки К. а. завжди пов’язаний з нестаціонарним бібліотечним обслуговуванням певної групи читачів (учнів, студентів, службовців тощо), то часто застосовується й синонімічний термін груповий абонемент.

У 1980-х роках виник ще один різновид К. а., який отримав назву бригадного абонемента. Цю форму роботи було започатковано у профспілкових бібліотеках, надалі – запозичено масовими бібліотеками. Упровадженням бригадного абонемента ставилася мета максимально наблизити бібліотечну книжку до робочих місць читачів, активізувати читання виробничників, зекономити їхній час на відвідування бібліотеки, зробити дозвілля трудящих більш змістовним. Між виробничою ділянкою, бригадою, цехом, з одного боку, та бібліотекою – з іншого, укладався договір: бібліотека відповідно до запитів трудового колективу, читацьких інтересів членів бригади формує та обмінює комплекти видань, а бригада в особі спеціально визначеного бригадою представника несе колективну відповідальність за збереженість і своєчасне повернення літератури. При цьому кожний член бригади (дільниці, групи) автоматично ставав читачем стаціонарної бібліотеки; водночас на трудовий колектив заповнювався один читацький формуляр.

Основною формою обліку книжок був книжковий формуляр, на якому вказували номер (назву) бригади чи цеху та дату видачі книг. Відносини між бібліотекою та читачами будувались на засадах взаємної довіри і поваги.

 Здійснення економічних реформ в Україні з націленістю на побудову ринкової економіки, зникнення багатьох профспілкових бібліотек суттєво звузило сферу застосування бригадного абонемента.

Грибненко О. Бібліотечна робота на селі. – Харків : Рад. школа, 1934. – 67 с.;

Колективний абонемент // Куделько Е. В. Довідник з бібліотекознавства і бібліографії / Е. В. Куделько, С. Й. Мінц. – Харків : Ред.-вид. відділ Кн. палати УРСР, 1969. – С. 104;

Григоров В. В центре внимания – бригада // Библиотекарь. – 1985. – № 7. – С. 30–32;

Організація нестаціонарного бібліотечного обслуговування населення : історія та сучасність / М-во культури України, Нац. парламент. б-ка України; [уклад. Л. Лагута, Ю. Юхневич]. – Київ, 2013. – 52 с. – (Сер.: Примірна тематика семінарів працівників районних і міських бібліотек; Вип. 1).